Міжнародний договір між Україною та Польщею, пріоритет міжнародного права та помилки у визначенні юрисдикції у справах про розірвання шлюбу.
Нещодавно під одним із моїх відео з'явився коментар жінки, яка розповіла про власний досвід звернення до юриста в Польщі.
Спочатку була платна консультація, потім юридичний супровід вартістю 6000 злотих, а зрештою - висновок, що розірвати шлюб можна лише в Україні.
При цьому шлюб було укладено в Кракові.
І саме тут виникає цікаве питання: чому подружжя, яке уклало шлюб у Польщі, не може просто звернутися до польського суду з позовом про його розірвання?
Відповідь слід шукати не лише у польському законодавстві, а насамперед у нормах міжнародного права.
1. Чому місце укладення шлюбу не визначає юрисдикцію?
Почнемо з основного.
Місце укладення шлюбу та міжнародна юрисдикція суду щодо його розірвання - це два різні юридичні питання.
Сам факт того, що шлюб було укладено у Кракові, Варшаві чи будь-якому іншому польському місті, не означає, що саме польський суд має право його розірвати.
Так само проживання подружжя на території Польщі не є підставою для автоматичного застосування польського законодавства.
У справах з іноземним елементом необхідно встановити, яка правова норма визначає міжнародну юрисдикцію суду.
І в цьому випадку вирішальне значення має громадянство подружжя.
2. Що передбачає Договір між Україною та Польщею?
24 травня 1993 року між Україною та Республікою Польща було укладено Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах.
Цей Договір регулює, зокрема, питання міжнародної юрисдикції та застосовного права у сімейних правовідносинах.
Стаття 26 Договору безпосередньо присвячена розірванню шлюбу.
Відповідно до частини третьої статті 26, якщо обоє з подружжя мають громадянство однієї Договірної Сторони, компетентними у справах про розірвання шлюбу є органи держави, громадянами якої вони є на момент порушення провадження.
Отже, якщо обоє з подружжя є громадянами України, відповідно до цього положення компетентними є органи України.
При цьому не має значення, де саме було укладено шлюб.
У Києві, Львові, Кракові чи Варшаві.
Так само положення Договору не ставить визначення компетенції у залежність від того, скільки років подружжя проживає на території Польщі.
Це правило міжнародної юрисдикції випливає безпосередньо з міжнародного договору.
3. Чому не можна просто застосувати регламент ЄС?
А ось тут починається найцікавіше.
У польському юридичному просторі питання міжнародної юрисдикції у справах про розірвання шлюбу нерідко аналізують через положення регламентів Європейського Союзу.
Зокрема, Регламенту Ради (ЄС) 2019/1111, який регулює питання юрисдикції, визнання та виконання рішень у шлюбних справах і справах щодо батьківської відповідальності.
І на перший погляд може здатися, що достатньо встановити звичайне місце проживання подружжя в Польщі, щоб визначити компетенцію польського суду.
Але у правовідносинах між Україною та Польщею існує спеціальне міжнародно-договірне регулювання.
У справах про розірвання шлюбу між двома громадянами України необхідно виходити з положень статті 26 двостороннього Договору, а не механічно переносити правила юрисдикції з регламенту ЄС на ці правовідносини.
Питання співвідношення міжнародних договорів, права Європейського Союзу та національного законодавства було предметом мого окремого наукового дослідження під час підготовки магістерської роботи.
І саме тому хочу наголосити на принциповій різниці між наявністю певної норми у правовій системі та можливістю її застосування до конкретних правовідносин.
Недостатньо відкрити регламент ЄС і знайти статтю, яка на перший погляд дозволяє звернутися до польського суду.
Спочатку необхідно перевірити, чи підлягає ця норма застосуванню до конкретної ситуації з урахуванням міжнародних зобов'язань відповідної держави.
4. Пріоритет міжнародного права та застосування національного законодавства
У справах з іноземним елементом однією з найпоширеніших помилок є спроба починати правовий аналіз одразу з положень національного процесуального кодексу.
Наприклад, відкрити польський Kodeks postępowania cywilnego і шукати норму, яка дозволить розглянути справу в Польщі.
Однак за наявності міжнародного договору, який регулює відповідне питання та підлягає застосуванню, необхідно насамперед враховувати саме його положення.
Національне законодавство не може довільно підміняти спеціальні норми міжнародного договору.
Тому в таких справах правовий аналіз повинен передбачати перевірку:
- Наявності міжнародного договору між відповідними державами.
- Предмета та сфери застосування цього договору.
- Співвідношення його положень із правом Європейського Союзу.
- Можливості застосування національного законодавства до питань, не врегульованих застосовними міжнародними нормами.
Правильна юридична стратегія починається з визначення належного правового регулювання, а не з пошуку найбільш зручного суду.
5. А якщо обоє проживають у Польщі вже багато років?
Повернемося до практичного прикладу.
Уявімо подружжя, в якому обоє є громадянами України.
Вони переїхали до Польщі, проживають тут протягом декількох років, працюють, сплачують податки, мають житло та планують залишитися на постійне проживання.
Водночас вирішують розірвати шлюб.
Чи означають ці обставини, що вони автоматично можуть звернутися до польського суду?
Ні. Самого факту проживання в Польщі недостатньо для такого висновку.
Необхідно перевірити міжнародно-правові норми, які визначають компетенцію суду.
У ситуації, коли обоє з подружжя є громадянами України, стаття 26 Договору між Україною та Польщею передбачає компетенцію органів держави їхнього громадянства.
Саме тому ані тривалість проживання у Польщі, ані факт укладення шлюбу на території Польщі не змінюють автоматично відповідного правила міжнародної юрисдикції.
Інша ситуація виникає, коли подружжя має різне громадянство. Тоді необхідно окремо аналізувати передбачені Договором правила та інші юридично значущі обставини.
6. Чому перевірка юрисдикції має відбуватися до подання позову?
Тому що помилка у визначенні міжнародної юрисдикції - це не дрібна формальність, яку завжди можна виправити в процесі.
Якщо суд не має міжнародної юрисдикції, він не повинен переходити до вирішення спору по суті.
У польському цивільному процесі наслідки відсутності міжнародної юрисдикції регулюються, зокрема, статтею 1099 KPC.
І це вже питання не того, чи правильно складено позов, а того, чи мав суд право розглядати відповідну справу взагалі.
Уявімо, що особа оплачує юридичну консультацію, підготовку позову та подальший супровід справи.
Процес розпочинається, витрачаються час і кошти.
А згодом з'ясовується, що питання міжнародної юрисдикції не було належним чином проаналізоване ще на початковому етапі.
Саме таких ситуацій необхідно уникати.
Мета професійної правової допомоги - не просто підготувати документи до суду, а насамперед визначити юридично правильний спосіб захисту інтересів клієнта.
Практичний висновок
Якщо обоє з подружжя є громадянами України, питання розірвання їхнього шлюбу в контексті українсько-польських правовідносин необхідно аналізувати з урахуванням статті 26 Договору між Україною та Польщею від 24 травня 1993 року.
Це положення визначає компетенцію органів держави громадянства подружжя.
І місце укладення шлюбу - навіть якщо це Польща - не є самостійною підставою для зміни встановленої Договором компетенції.
Тому, перш ніж подавати позов до польського суду, необхідно перевірити не лише національні норми та положення права ЄС, а й міжнародний договір, який регулює відповідні правовідносини.
Головний висновок: міжнародна юрисдикція не визначається за принципом «де живемо, там і розлучаємося». Вона має випливати з конкретної правової норми, яка підлягає застосуванню до відповідних правовідносин.
Саме з таких питань і починається професійна юридична стратегія.
Бо іноді найважливіша робота адвоката відбувається ще до того, як позов потрапить до суду.
