Історія про генетичну експертизу, процесуальні ризики та один важливий спосіб не втратити можливість судового захисту.
Казка про справу щодо оспорювання батьківства, якої, звісно ж, ніколи не було.
Усі збіги випадкові.
Отже, уявімо собі абсолютно гіпотетичну ситуацію.
Жив собі чоловік. За кордоном.
А в Україні жила дитина, щодо якої цей чоловік хотів оспорити своє батьківство.
Прийшов чоловік до адвоката Фурман, щоб подати позов до суду.
Розділ перший. У якому адвокат ставить незручні запитання
Адвокат питає:
Чи є у вас докази, на підставі яких суд зможе встановити, що ви не є біологічним батьком дитини, якщо раптом не вдасться провести генетичну експертизу?
І пояснює:
Висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили для суду та оцінюється нарівні з іншими доказами і в їх сукупності. Отже, справа має бути ретельно підготовлена вже на етапі подання позову.
«Немає», - відповідає чоловік.
А чи зможете ви під час розгляду справи приїхати в Україну для відбору біологічних зразків?
«Теж ні. Підстав для перетину кордону немає».
Адвокат уточнює:
А як тоді ви бачите проведення цього процесу та доведення в суді факту відсутності кровного споріднення?
І тут з'являється головний аргумент чоловіка.
Він знайшов в інтернеті інформацію, нібито консульство України може відібрати біологічні зразки для проведення судової генетичної експертизи.
Адвокат відповідає:
На жаль, ні. Консульство таких повноважень не має.
Розділ другий. Про міжнародну правову допомогу та відсутність процесуальної магії
Адвокат пояснює, що теоретично існують механізми міжнародної правової допомоги, за якими суд однієї держави може звернутися до компетентного органу іншої держави з проханням провести певні процесуальні дії.
Але з генетичною експертизою в цивільній справі, на відміну від кримінальної, усе значно складніше.
Як саме цей матеріал буде ідентифікований, запакований, збережений, перевезений через кордон та переданий українській експертній установі так, щоб у суду не виникло сумнівів щодо його походження та цілісності?
І тут чарівної інструкції з інтернету вже немає.
Тобто можна витратити час, гроші та сили - а наприкінці або не отримати експертизу взагалі, або отримати експертизу, доказове значення якої суд поставить під сумнів.
А адвокат Фурман, як відомо, дуже не любить вести клієнта прямо до прогнозованого програшу.
Тому вона запропонувала б чоловікові два варіанти:
- Діяти так, як чоловік прочитав в інтернеті, але письмово зафіксувати, що він попереджений про процесуальні ризики та високу ймовірність відмови в позові.
- Звернутися до інших спеціалістів.
Чоловік обрав діяти самостійно - чи то за допомогою іншого юриста, неважливо.
На цьому казка могла б закінчитися.
Але ні.
Розділ третій. У якому адвокат Фурман спостерігає за процесуальною магією
Адвокат Фурман, звісно, слідкувала б за справою в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ну а раптом існує якась процесуальна магія, про яку адвокат Фурман не знає?
Адже в юридичній практиці завжди є місце для нових знань, нестандартних рішень та професійного досвіду інших колег.
Навіть з'явилася одна теорія.
Адвокат Фурман припустила: можливо, у чоловіка є й інші діти, які проживають разом із ним за кордоном?
Тоді теоретично можна було б спочатку провести генетичне дослідження між чоловіком та однією з його дітей за кордоном, а вже в Україні - дослідження між дітьми.
Конструкція складна.
І процесуальна перспектива такого клопотання теж викликала багато запитань.
Але все ж це була спроба знайти альтернативний шлях доказування.
Та ні.
Жодної процесуальної магії.
У реєстрі з'явилася б ухвала про призначення звичайної судової молекулярно-генетичної експертизи.
Ухвалою чоловіка було б зобов'язано особисто з'явитися одночасно з дитиною до експертної установи в Україні для відбору біологічних зразків.
Провадження у справі суд зупинив би на час проведення експертизи.
А через декілька місяців у реєстрі з'явилася б нова ухвала:
Матеріали справи повернулися до суду без виконання експертизи, отже провадження поновлюється та призначається підготовче судове засідання у справі.
Фактично процес повернувся до тієї самої проблеми, яка була очевидною ще до подання позову.
Чоловік не міг особисто прибути до експертної установи.
А інших доказів, достатніх для обґрунтування заявленої вимоги, як ми пам'ятаємо, не було.
Розділ четвертий. Про останній важливий процесуальний хід
І от якби ця історія була справжньою, адвокат Фурман на цьому етапі сказала б чоловікові:
У вас ще залишився один дуже важливий процесуальний хід.
Поки справа все ще перебуває на стадії підготовчого провадження і розгляд по суті не розпочато, можна подати заяву про залишення позову без розгляду.
Навіщо?
Тому що справа про оспорювання батьківства - це не та справа, яку варто «просто спробувати».
Її фактично можна програти один раз.
Чому відмова в позові може стати проблемою?
Наприклад, у спорах про позбавлення батьківських прав ситуація інша.
Можна програти перший позов, а через певний час звернутися знову, посилаючись на те, що поведінка батька чи матері не змінилася, з'явилися нові обставини, і знову просити суд застосувати цей крайній захід.
А з оспорюванням батьківства все значно жорсткіше.
Якщо суд уже розглянув спір по суті, відмовив у позові, а рішення набрало законної сили, повторно розглядати той самий спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не можна.
Саме тому необхідно розуміти наслідки судового рішення ще до подання позову.
Адже недостатність доказів може призвести не просто до програшу конкретного процесу, а й до виникнення процесуальної перешкоди для повторного звернення з тотожним позовом.
А що дає залишення позову без розгляду?
Якщо позивач до початку розгляду справи по суті подає заяву про залишення позову без розгляду, суд може завершити провадження без вирішення заявлених вимог по суті.
Це принципово відрізняється від відмови у задоволенні позову.
У першому випадку суд не вирішує матеріально-правовий спір.
У другому - суд розглядає заявлені вимоги та ухвалює рішення по суті.
А якщо позов залишено без розгляду, після усунення умов, які стали підставою для такого процесуального рішення, особа має право звернутися до суду повторно.
Отже, залишення позову без розгляду може дозволити зберегти можливість судового захисту на майбутнє.
Наприклад, якщо згодом з'явиться реальна можливість проведення генетичної експертизи або отримання необхідних доказів.
І саме тому іноді найважливіше процесуальне рішення - не продовжувати справу за будь-яку ціну, а своєчасно зупинитися, поки ще не настали незворотні процесуальні наслідки.
Мораль казки
Та ніякої :)
Вона ж вигадана.
Справжнє тут тільки те, що адвокат Фурман не любить програвати та не тягне клієнтів у процес заради процесу, якщо не бачить шляху, як цю справу можна виграти.
Так, це не виключає того, що адвокат Фурман може чогось не знати, не мати досвіду в певному питанні або помилятися.
Але це точно підкреслює рівень відповідальності перед клієнтами.
Іноді найкраща юридична стратегія - не подавати позов, який немає чим доводити. А якщо його вже подано - вчасно оцінити, чи не матиме продовження процесу значно гірших наслідків, ніж його завершення без розгляду по суті.
Бо мета адвокатської роботи - не сам судовий процес.
Мета - захист прав та інтересів клієнта.
