У справах з іноземним елементом недостатньо просто знайти відповідну статтю в національному законодавстві.

Перш ніж переходити до вирішення спору, необхідно встановити два принципові питання: суд якої держави має право розглядати справу та право якої держави підлягає застосуванню.

Неправильне визначення міжнародної юрисдикції може мати наслідки, які проявляться навіть через багато років після ухвалення судового рішення.

1. Справа з іноземним елементом

Це справа, яка пов'язана не з однією, а з кількома державами.

Наприклад: подружжя - громадяни України, живе в Польщі, шлюб укладений в Україні, майно є в Німеччині.

У такій справі недостатньо просто відкрити польський кодекс і знайти «схожу статтю».

Спочатку треба визначити, суд якої держави має право розглядати справу і право якої держави слід застосовувати.

2. Пріоритет міжнародного права

У справах з іноземним елементом норми міжнародного права мають пріоритет перед нормами національного права.

Норми внутрішнього права застосовуються лише тоді, коли відповідне питання не врегульоване міжнародним договором або іншим міжнародним актом, що підлягає застосуванню.

Тому алгоритм не такий: «відкриваємо польський KPC».

Міжнародний договір → право ЄС → національне право, залежно від конкретної ситуації.

3. Юрисдикція

Юрисдикція відповідає на питання: суд якої держави взагалі має право розглядати цю справу?

Це не те саме, що «де зручніше подати позов» або «де сторони зараз живуть».

Юрисдикція має випливати з конкретної правової норми.

Якщо її немає, суд не повинен переходити до розгляду справи по суті.

4. Наслідки відсутності юрисдикції

Відсутність юрисдикції - це не дрібна формальність.

Суд не може просто вирішити: «справа мені підходить, розгляну».

Якщо суд не має юрисдикції, позов підлягає відхиленню, а не вирішенню по суті.

Якщо суд розглянув справу, хоча не мав міжнародної юрисдикції, проблема стосується не окремої процесуальної дії - дефектною є вся процедура.

І найнеприємніше: наслідки можуть проявитися не одразу.

Приклад із розірванням шлюбу

Ви обоє - громадяни України, але вас розлучив польський суд, який не мав юрисдикції.

Ви вважаєте себе розлученими, купуєте майно, вступаєте в нові правовідносини.

А через кілька років ваш колишній або колишня раптом ставить під сумнів наслідки цього розлучення у майновій, спадковій або іншій справі.

І тоді питання «а чи мав польський суд право нас взагалі розлучати?» перестає бути теоретичним.

Помилка в юрисдикції може роками ніяк себе не проявляти - а потім поставити під сумнів правові наслідки всього, що ви робили після рішення.

5. Колізійна норма і колізійна прив'язка

Колізійна норма не вирішує сам спір.

Вона лише показує, право якої держави потрібно застосувати.

Її ключовий елемент - колізійна прив'язка, тобто критерій, який «прив'язує» правовідносини до певної держави: громадянство, звичайне місце проживання, місцезнаходження майна, місце виконання зобов'язання тощо.

Тобто це своєрідна «навігація» між правопорядками.

6. Приклади колізійних прив'язок

У різних категоріях справ критеріями можуть бути, наприклад:

• громадянство особи;
• звичайне місце проживання;
• місцезнаходження нерухомості;
• місце вчинення шкоди;
• місце виконання договору.

Але конкретна прив'язка залежить від того, які саме правовідносини ми аналізуємо.

7. Матеріальне право

Після того як ми встановили, суд якої держави має юрисдикцію, наступне питання - матеріальне право якої держави буде застосовуватися до спору.

І це не обов'язково право тієї самої держави, суд якої розглядає справу.

Польський суд, наприклад, може бути зобов'язаний застосувати українське, німецьке чи інше іноземне право.

Саме матеріальне право вже відповідає на питання по суті: чи можна розірвати шлюб, хто є спадкоємцем, кому належить майно, чи існує борг, хто має право на аліменти тощо.

8. Принцип автономного тлумачення

Поняття в міжнародному приватному праві не завжди можна тлумачити так, як вони тлумачаться у внутрішньому праві конкретної держави.

Якщо термін походить з міжнародного договору або права ЄС, його часто треба розуміти автономно - однаково для всіх держав, на які поширюється цей акт.

Саме тому, наприклад, поняття на кшталт «звичайне місце проживання» не можна автоматично зводити до прописки, meldunku чи реєстрації.

Практичний висновок

У справах з іноземним елементом першочергове значення має правильне визначення міжнародної юрисдикції та права, яке підлягає застосуванню.

Не можна автоматично виходити з того, що суд держави, у якій проживають сторони, має право розглядати будь-який спір між ними, а право цієї держави обов'язково регулює відповідні правовідносини.

Головне: перш ніж аналізувати спір по суті, необхідно встановити, який суд має право його розглядати та норми якого правопорядку повинні бути застосовані.